Шлях Marcela B почався в Мілані, але саме в Бразилії бренд сформував свою ідентичність. Заснований киянкою Марселою Басто Ліма у 2011 році, він народився під впливом італійської традиції виробництва взуття, а згодом знайшов власний шлях, звернувшись до національних матеріалів. Солома, лоза та бамбук отримали вишукане переосмислення — саме ця комбінація визначила мову бренду й супроводжує його нещодавнє розширення між Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу.

Перш ніж запустити власну марку, Марсела вивчала управління, працювала в Osklen і вирішила переїхати до Мілана, щоб здобути освіту з модного дизайну в Instituto Marangoni. Втім, найважливіше навчання відбулося поза аудиторією. Влаштувавшись до двох місцевих брендів, вона близько трьох років спостерігала за роботою фабрики — цей досвід зблизив її з постачальниками, колодками, підборами та виробництвом. «Я зрозуміла, що взуття народжується не лише з ескізу, а й із турботи тих, хто його створює», — каже вона. «Пам’ятаю, як об’їжджала місто в пошуках тканин, пряжок і комплектуючих, вбираючи культуру, у якій якість і дизайн завжди були важливіші за швидкоплинні модні цикли».

Коли вона здобула більше самостійності в майстернях, то почала створювати власні колекції, а згодом отримала від однієї з компаній, де працювала, пропозицію підписати лінійку взуття. Так з’явилася Marcela B, заснована ще в Мілані. У 2012 році бренд прибув до Ріо-де-Жанейро, а через два роки повністю переніс виробництво до Бразилії. Саме тоді почалося безперервне дослідження бразильських матеріалів і технік. «Я завжди прагну поєднати авторський дизайн із натуральними волокнами, обробленими з ювелірною точністю розкоші. Кожна пара задумується як коштовність», — пояснює вона.

Невдовзі з’явився перший великий хіт — Babuche Omeo. Модель поєднує верх із сітки, прозорість і підбори з лози в рішенні, яке на той час помітно відрізнялося від того, що можна було побачити на бразильському ринку. «Це була перша річ, яка справді визначила нашу ДНК», — каже вона. Успіх прийшов природно, завдяки сарафанному радіо. «Коли вона з’явилася, то привернула нових клієнток і ще більше зблизила нас із тими, хто вже нас знав».

Відтоді Марсела ще глибше розвиває цю роботу. Лоза та бамбук належать до найпомітніших елементів сьогодні й проходять окремі етапи розробки. Оскільки вони реагують на вологість і температуру, кожну деталь плетуть вручну, адже будь-яке відхилення псує оздоблення. Коли ці матеріали використовують у підборах, пряжках і flatforms, на виготовлення йдуть години ручної праці.

У зимовій колекції 2026 року з’являються хутро в лоферах і сандаліях як спосіб дослідити нові форми та об’єми, а також робота зі шкірою й латунню. «Виклик полягає в тому, щоб збалансувати функціональність, якість і бажаність, не відмовляючись жодної з них», — пояснює вона. Для Марсели взуття — це не просто доповнення до образу, а річ, здатна змінити те, як жінка ходить і як себе подає. «Усі деталі продумані так, щоб вона почувалася красивою, комфортною та впевненою».

Сьогодні, майже п’ятнадцять років потому, дизайнерка вважає, що їй також вдалося змінити те, як публіка сприймає національний дизайн. «Я помічаю покоління, якому цікавіше дізнаватися про походження речей, цінувати виробництво й інвестувати в бренди з власною ідентичністю», — каже вона. «Бразилія навчилася визнавати власне, відчувати більше гордості, і я завжди в це вірила», — додає Марсела.

Поки вона проєктує наступні кроки бізнесу, зокрема майбутній вихід на міжнародний ринок, Марсела воліє підсумовувати свою історію в моді через уроки, накопичені за роки шляху. «Усе, чого навчають ці роки, — це те, що наполегливість і чіткість ідентичності сильніші за будь-який тренд».

Цей матеріал є частиною спецпроєкту «Підтримай жінок моди». Усі репортажі читайте тут.






